Чи небезпечні марафони для серця?
З чого все починалося?
За легендою, грецький воїн на ім'я Фідіппід у 490 році до н.е. після битви біля поселення Марафон пробіг без зупинок від Марафону до Афін (34,5 км), щоб сповістити про перемогу греків. Діставшись Афін, він лише встиг крикнути: «Радійте, афіняни, ми перемогли!» і упав мертвим.
У 1896 році у Марафоні стартував перший марафонський забіг, який увійшов у програму I Олімпійських ігор.
За останні кілька років захоплення бігом поширилося настільки, що майже щомісяця у великих містах проходять масові забіги та марафони, а щодня у парках, на набережних і просто на тротуарах можна побачити людей, що вийшли на пробіжку. Водночас зі зростанням популярності бігу на невеликі дистанції у моду увійшла участь у марафонах.
Чому біг корисний?
Загалом вправи на витривалість істотно знижують ризик розвитку серцевих захворювань. Люди, які починають бігати у ранньому віці (підлітковому та юнацькому), мають низький ризик розвитку серцевого нападу у подальшому житті.
І усе завдяки тому, що біг дає кардіонавантаження, які дуже потрібні для здоров’я серця. Також доведено, що тренування для марафону уповільнює серцево-судинне старіння.
У процесі старіння та при малорухливому способі життя судини починають ставати жорсткішими. Коли це трапляється з найбільшою артерією в організмі – аортою, яка постачає кров з лівої частини серця до цілого організму, щоб забезпечити свої потреби у кисні, це може призвести до ураження серця, нирок та мозку.
Вченими підраховано, що 1 година бігу – це 7 додаткових годин вашого життя!
При активному способі життя спостерігається зменшення біологічного віку аорти приблизно на чотири роки.
Ніколи не пізно здоровій людині почати контролювати ризики старіння за допомогою модифікацій способу життя, зокрема заняттями спортом середньої інтенсивності.
Аеробні вправи, зокрема швидка ходьба, їзда на велосипеді та плавання, знижують ризик серцево-судинних захворювань, високого кров'яного тиску, інсульту та деяких видів раку, це ключовий спосіб боротьби з ожирінням, діабетом ІІ типу, остеопорозом, патологією зв'язок і суглобів тощо. Дослідження показали, що ті, хто регулярно займається фізичними вправами, швидше переживають інфаркт і одужують порівняно з пацієнтами, які цього не роблять і залишаються пасивними. Переваги починаються тільки-но людина встає з дивану і починає рухатися.
Біг допомагає зменшити ризики небезпечних захворювань, продовжує тривалість та якість життя, полегшує тривогу, депресію, навіть розлади сну, покращує настрій і самооцінку.
За останніми дослідженнями, у людей, які регулярно бігають, ризик смерті від серцевих нападів та інсультів знижується на 45%, а передчасної смертності – на 30%.
Бігуни марафону мають здорові серця – набагато сильніші та здоровіші, ніж у середньостатистичних людей.
Причини зупинки серця під час марафону?
Невідомо, чи насправді перший «марафонець» Фідіппід подолав таку велику дистанцію без перепочинку і помер після цього, але про випадки смертей сучасних бігунів на довгі дистанції стає відомо регулярно.
Зупинка серця під час марафону є причиною смерті навіть досвідчених бігунів. Найчастіше вона настає через коронарну недостатність – зниження або припинення коронарного кровотоку і неадекватного постачання міокарда киснем і поживними речовинами. Коронарна недостатність нерідко буває причиною сходження марафонця з дистанції.
Коли хтось раптово помирає, займаючись спортом, зокрема підліток або молода людина 20–30 років, причиною цього найчастіше стає гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія. Це генетична аномалія білків, які використовують клітини серцевого м'яза. Стінка лівого шлуночка (ЛШ) сильно потовщується, у 2–3 рази, і у серці виникають проблеми з викидом крові та як результат – можлива смертельна аритмія.
Причинами зупинки серця також можуть бути коливання калію, вроджені або клапанні захворювання серця.
На фініші смерть настає менше ніж у третині випадків. Основна кількість смертей припадає на ділянки між 9-им і 41-им кілометрами. Смерть на фініші може бути пов'язана з тим, що адреналін все ще змушує серце активно скорочуватися, але до нього надходить дуже мало крові. Під час бігу її допомагають «качати» м'язи ніг, але після зупинки усе навантаження лягає на серце, і воно не витримує.
Смерть і серцеві напади частіше відбуваються на марафонах ніж на півпарафонах.
Раптова серцева смерть (РСС) – явище досить рідкісне: один випадок на 40–80 тисяч спортсменів на рік. Проте саме PCC є основною причиною раптової смерті серед спортсменів.
Експерти визначили, що у групі ризику перебувають атлети віком від 35 років. Це пов’язано із віковими змінами в організмі та прогресуючими захворюваннями серцево-судинної системи.
На жаль, серце молодих людей також може раптово зупинитися. Вчені все ще не можуть впевнено пояснити, чому від цього помирають навіть люди до 30. Вважають, що причиною є патології (усі вони об’єднані назвою «первинні електричні захворювання»), які підвищують ризик РСС. Їх можна виявити, проконсультувавшись із кардіологом та зробивши обстеження.
У Японії прийнято рішення розробити спеціальну систему реагування. Нині під час спортивних змагань там чергують парамедики на велосипедах і піші команди лікарів з портативними дефібриляторами.
На скільки марафон небезпечний для серцевого м’яза?
Наслідком екстремальних навантажень на серцево-судинну систему є збільшення серцевих маркерів, які використовують для діагностики інфаркту та серцевої недостатності. До них належать тропонін I або тропонін Т, які вивільняються у кров з мертвих клітин серцевого м’яза. Іншими маркерами є креатинкіназа (зокрема, ізофермент МВ) та міоглобін, які трапляються і у скелетній мускулатурі, саме тому збільшення не є ознакою пошкодження серцевого м’яза.
Однак результати показують, що напруга може призвести до пошкодження серцевого м’яза у короткий термін. Було також незначне збільшення NTproBNP (маркер серцевої недостатності), який вивільняється із вушних раковин при об'ємному навантаженні. Після старту серцеві маркери нормалізуються.
Загалом магнітно-резонансну томографію (МРТ) серця сьогодні можна використовувати для визначення, чи відбулося тривале пошкодження серцевого м’яза.
До загальних факторів ризику серцево-судинної системи на спортивних змаганнях належать:
- невиявлені та наявні захворювання серця;
- інфекції та перенесені захворювання;
- високий кров’яний тиск;
- високий рівень холестерину;
- паління;
- діабет;
- вік – понад 35 років;
- передчасна смерть у родичів.
Обстеження, важливі з кардіологічної точки зору: ЕКГ та аналіз крові; можна також розглядати УЗД серця та ЕКГ-стрес.
Навіть попередньо пошкоджене серце може і має тренуватися необхідною мірою за допомогою спортивних та фізичних вправ .
Хоча біг і вважають корисним для серця, марафони та півмарафони стають серйозним випробуванням для організму.
Марафонський біг може спричинити каскад потенційних серцевих подій. Менше ніж за 24 години після фінішу виявлено аномально високий рівень запальних та згортаючих факторів, які, як відомо, створюють передумови для серцевого нападу.
Перетренованість призводить до зниження імунної функції та збільшує ризик серцевого нападу.
Кожній людині важливо знати свою цільову частоту серцевих скорочень (ЧСС): ЧССmax = 220 - вік
Розпочнемо з того, що марафон – це серйозний стрес для організму за будь-яких умов, причому незалежно від фізичної підготовки та стану здоров'я.
По-перше, під час інтенсивного бігу зростає обсяг споживання кисню у 10 разів, що призводить до пришвидшення метаболізму. Зокрема, через підживлення адреналіном, який організм активно виділяє перед стартом.
По-друге, виробництво тепла і втрата вологи в організмі збільшуються понад 10 разів. Висока температура навколишнього середовища у поєднанні з високою вологістю і зневодненням можуть спричинити гіпертермію (перегрівання організму, яке може призвести до теплового удару).
По-третє, під час тривалого забігу значно збільшується навантаження на суглоби. Наприклад, на окремих ділянках, спусках, підйомах, навантаження на коліна може бути у два рази більше ніж ваша справжня вага.
При заняттях бігом з'являється прямий взаємозв'язок між інтенсивністю роботи (зовнішньою роботою) і потребою організму в кисні, що реалізується завдяки збільшенню захоплення кисню легенями.
ЧСС у стані спокою буде знижуватися приблизно на 5–25 ударів за хвилину під час занять будь-яким спортом.
При регулярному фізичному навантаженні більше ніж 3 години на тиждень починають з'являтися основні зміни у роботі серця і судин: знижується ЧСС, збільшується аеробне навантаження і маса лівого шлуночка (ЛШ). І хоча нечасто буває так, що спортсмен займається таким видом спорту, що потрапляє у якусь одну категорію, біг на довгі дистанції можна вважати ідеальним прикладом динамічної активності.
Тривалий час вважали, що основна зміна ЛШ, що відбувається під впливом бігу на довгі дистанції – це його дилатація або розширення, тоді як збільшення його маси або гіпертрофія не виражена. Однак у останніх публікаціях мова йде про те, що біг на довгі дистанції призводить до збільшення маси ЛШ, його гіпертрофії.
Під впливом регулярних тренувань на витривалість відбувається збільшення як ЛШ, так і правого шлуночка (ПШ).
Подальші дослідження атлетів, тренування яких спрямовані на підвищення витривалості, виявили потовщення (гіпертрофію) стінки ПШ на тлі регулярних навантажень.
Збільшення розмірів аорти, клапанів та інших структур, пов'язаних з нею – основні «знахідки» у атлетів, які тренуються на витривалість.
Зміни, що відбуваються у серцево-судинній системі атлетів, у жінок та чоловіків подібні. Однак наявні дані свідчать про те, що у жінок ці зміни виражені менше ніж у чоловіків.
Швидше за все, це пов'язано з меншими габаритами тіла у жінок, хоча чітко пояснити даний феномен поки що не можуть.
Расова приналежність теж має значення у вираженості змін серцево-судинної системи. Доведено, що у чорношкірих атлетів товщина стінки ЛШ виражена сильніше.
Щорічно по цілому світу проходить більше ніж 800 марафонів, участь у яких беруть не тільки професійні спортсмени, а й аматори. Для них вихід на старт марафонської дистанції приховує багато небезпек – легкоатлети-початківці кілька місяців перед марафоном наполегливо навантажують організм, щоб підготуватися до нього, а потім «добивають» себе дистанцією 42 км 195 м.
Середній термін підготовки новачків до марафону повинен становити не менше 1–2 років.
Спортсменам-аматорам лікарі радять проходити повний медогляд 1–2 рази на рік.
Пацієнтам, які нещодавно перенесли ангіопластику або стентування, доцільно уникати участі у марафоні.
Люди з неконтрольованим діабетом та гіпертонією повинні отримати належний контроль артеріального тиску та гіпертонії, якщо вони планують бігати.
Отримавши дозвіл від лікаря, можна приєднатися до певної бігової групи з кваліфікованим тренером, який допоможе визначити обсяги та інтенсивність тренувань і покаже правильну техніку.
Навіть серед людей із наявними серцевими захворюваннями регулярні фізичні навантаження можуть допомогти покращити ключові маркери здоров’я серця.
Не менш важливо підібрати правильні взуття та одяг для бігу, обираючи які, передусім, звертайте увагу на їхнє призначення, якість та зручність.
Жінкам варто дуже уважно підійти до вибору спеціального спортивного бюстгальтера, аби попередити виникнення болю у грудях. Уважно також поставтеся до свого раціону. Ознайомтеся з тим, що потрібно їсти до та після тренувань.
Щоб продовжити життя на три роки, потрібно бігати постійно – чотири години на тиждень.
Щоб брати участь у марафоні, зокрема навіть на «аматорських» засадах, необхідно пройти обстеження: зробити ЕКГ, провести тест з дозованим фізичним навантаженням в інтерпретації велоергометрії або тредміл-тесту.
Останнім часом набули популярності забіги на 5 і 10 км. Ці дистанції створені для тих, хто хоче долучитися до заходу, відчути себе частиною бігової спільноти, але адекватно оцінює свої сили.
Біг – один із найбільш простих і ефективних способів привести своє тіло до порядку і знизити ризик серцево-судинних захворювань. Користь регулярних легких пробіжок є очевидною, але марафон – захід виснажливий, тому до нього потрібно правильно підготуватися.
Після марафону необхідно правильно відновлюватися. На повну реабілітацію організму потрібно близько тижня, причому відпочинок має бути активним. Вже наступного дня фахівці рекомендують зробити легку пробіжку, щоб під мінімальними навантаженнями організм зберігав тонус і повертався до звичного стану.
Досі не до кінця зрозуміло, який біг є безпечним та чи буває його забагато, тож інколи необхідно визнати і змиритися, що не станеш олімпійським призером чи професійним атлетом.
Яннула Дімопулос, лікар-кардіолог
