«Творчість батьків може змінити поведінку дитини»
15 лютого відбулася чергова тепла зустріч клубу «Студія жіночих запитань». Під час лекції ми говорили про дитячу психосоматику, раціональне батьківство та переорієнтацію дитячої поведінки. Наша нова лектор, улюблениця багатьох слухачів, сімейний психолог Світлана Васьківська розповіла про особливості виховання та їх зв’язок з дитячими хворобами. Ми записали найцікавіші тези зустрічі.
Дитячі хвороби – це симптом сім’ї
Здоров’я дитини – основна турбота для її батьків. Але люди часто не розуміють, що дитина хворіє не тільки через фізичні причини, а й у зв’язку зі своїм психологічним станом, який залежить передусім від сім’ї. Тому, коли йдеться про те, як допомогти дитині, потрібно самому стати сімейним психологом. Людину з дитинства виховує правильно організоване середовище. Позбавити дитину від більшості проблем можна, помістивши її в здорове оточення, де будуть задоволені її потреби в зростанні і розвитку, вона почуватиметь в безпеці, значущою і щасливою.
Дитина від природи здорова. Будь-яке нездоров’я з точки зору сімейного психолога – це продовження нездорових взаємин її батьків і ставлення не тільки один до одного, але і до світу. Якщо світогляд батьків не дозволяє безпроблемно адаптуватися до життя, то свої труднощі вони психологічно перекладають на дітей. За їх рахунок вирішується завдання збалансування сімейної системи. Їм доводиться виконувати патологізовані ролі, серед яких психологічна роль «бідненького і хворого». Баланс сім’ї часто тримається на здоров’ї молодшого покоління.
Якщо у батьків є психологічні проблеми з приводу структурування (наповненості) власного життя, то вони структурують власне життя через життя дитини, через турботу і гіперопіку про неї. До статевого дозрівання діти включені в психологічний клімат сім’ї. На них, як на домашніх тваринах, відображені всі сімейні проблеми: таємниці, недомовки, батьківські переживання. Дитина все приймає і відпрацьовує. Іншого варіанту, як через хворобу, вона не бачить.
Для дитей важлива свобода
Дитина не хворіє, коли вона самостійна та психологічно вільна. Зараз такі умови створити дуже непросто. Свобода полягає не в тому, що вона робить все, що завгодно і сидить на шиї у батьків, звісивши ноги. Обмеження повинні бути – це її відчуття безпеки в цій системі. Вона повинна розуміти, що гаряче – це гаряче, а холодне – холодне, і перевіряти обмеження безпосередньо під вашим наглядом. Вона повинна розуміти і приймати з дитинства, що свобода має свої межі, інакше в 17 років почне перевіряти все сама (наприклад, наркотики).
Станьте дитячим психологом, не бійтеся сказати дитині правду, показати, як вона сама зачепилася і впала, і стілець тут ні при чому. Дитина повинна отримувати нормальний зворотний зв’язок і таким чином осягати цей світ.
Що може допомогти в переорієнтації дитячої поведінки
Важливо наситити дитину тактильно. Ви повинні її обнімати, гладити, сидіти поруч з нею, дивитися в очі. Це обов’язкові ритуали. Дітячі психологи радять щонайменьше 4–5 разів на день підходити до дитини, щоб вона відчувала тактильний контакт.
Щоб дитина відчувала свою значимість, важливо визнавати її уміння та здібності в діяльності. Якогось дня дитина має отримати повноваження скомандувати, що сім’я робитиме у вихідні. Вона – член сім’ї, і у неї теж є право голосу. Це підвищує впевненість у собі.
Структурування часу. Дитячі психологи рекомендують дати дитині можливість самій структурувати свій час. Не батьки розповідають їй, що вона буде робити, а вона сам вирішує і планує. Діти самі знають, чого вони хочуть, і у них має бути на це час. Поганий приклад з точки зору дитячого психолога: довготривала підготовка уроків, коли прийшли зі школи, поїли і до вечора виконуємо домашнє завдання. Де тут структурування часу? У дитини немає свободи і немає змоги самій навчитися керувати своїм часом.
Активне слухання. Це вміння слухати і розуміти маленьку людину. Вести конструктивний діалог з увагою і повагою до її Особистості. Дитячі психологи радять частіше казати: «Я чую тебе» і повторювати їй те, що вона сказала. Тільки після цього ми маємо право пояснити, чому це треба, можна або неможна.
Ми заручники своїх сімей
Любий сімейний психолог скаже, що поки ми не подолали взаємини зі своїми батьками і не оцінили наше дитинство як задовільне, ми будемо переносити проблеми з батьківської сім’ї у нашу.
У вас мають бути досить гармонійні і збалансовані взаємини з вашими батьками. Якщо є несприйняття, якщо є претензії, якщо є невдоволення, з цим треба і можна працювати. Часто на консультаціях сімейного психолога чую від дорослих жінок: «От якби мої батьки купили мені в дитинстві піаніно, змусили закінчити музичну школу, то я була б зовсім іншою людиною». Це не правда. Кожен може стати тим, ким хоче, і ніхто йому не може в цьому перешкодити. Батьки психологічно впливають на нас до 13–14 років, а далі ми самі створюємо свій внутрішній світ.
Трохи фантазії – і виховання принесе багато щастя у вашу родину
Поведінку дитини можна змінити, якщо батьки докладуть самі стануть дитячими психологами. Подумайте, як можна постійні претензії зробити веселими і дотепними. Не ходіть і не бубоніть, не стійте над дитиною, не стримуйте її. Наприклад, ваше чадо розкидає речі по всьому будинку, ви вже неодноразово робили йому зауваження, але це не допомагає. Уявіть, що в один момент ці речі починають зникати. Щоб повернути свої речі, дитині доведеться попрацювати. Скажімо, щоб вона змогла повернути свою власність, їй треба буде помити посуд, зробити щось для загального блага тощо. Так дитина швидше усвідомить свою відповідальність за те, що відбувається.
Слідкуйте за подіями нашого клубу: 'Студії жіночих запитань'
