Диспанкреатизм і хронічний панкреатит у дітей
На пострадянському просторі діагноз «хронічний панкреатит» набув неабиякої популярності, і доволі часто його ставлять навіть дітям. Під впливом закордонних публікацій та наукових досліджень українські педіатри поступово замінили діагноз «хронічний дитячий панкреатит» на «реактивний панкреатит» та «диспанкреатизм». Безумовно, у багатьох батьків ці назви хвороби підшлункової, почуті від педіатра під час обстеження їхніх дітей, викликають острах.
Відомо, що підшлункова залоза – це орган, що бере участь у процесах травлення, продукуючи і виділяючи у дванадцятипалу кишку весь комплекс ферментів, необхідних для перетравлення їжі. Ця функція підшлункової залози лікарі педіатри називають «екзокринною». Крім неї, у підшлункової залози є ще одна надважлива функція – «ендокринна», основне завдання якої – продукування та виділення гормону інсуліну у кров та підтримання певної концентрації цукру (глюкози) у крові. Тому оцінку діяльності на предмет хвороби підшлункової залози педіатр повинен проводити всебічно, як її екзокринної, так і ендокринної складових. І тільки після підтвердження недостатності екзокринної функції підшлункової залози за даними копрограми (нейтральний жир у калі), фекальної еластази калу, α-амілази та ліпази сироватки крові, після верифікації об’єктивних змін розмірів або структури підшлункової залози за даними ультразвукового дослідження, а також за наявності відповідної історії хвороби (верифіковані напади гострого панкреатиту), діагноз лікаря педіатра «хронічний дитячий панкреатит» можна вважати правочинним.
Слід зазначити, що «справжня» недостатність функції підшлункової залози у дітей трапляється досить рідко і, як правило, зумовлена вродженими дефектами розвитку підшлункової залози або генетичними захворюваннями (муковісцидоз). Більш частим є тимчасове або відносне зниження екзокринної функції підшлункової залози, яке наші педіатри називають «диспанкреатизмом» і «панкреатопатією». Така транзиторна недостатність екзокринної функції підшлункової залози може бути зумовлена широкою низкою чинників (систематичне вживання «нездорової» їжі, перевищення кількості їжі, інфекційні захворювання кишківника, гастродуоденіт, гастрит, дискінезія жовчного міхура та жовчовивідних шляхів, гельмінтози та ін.) і часто потребує втручання лікаря педіатра та медикаментозного лікування.
Отже, менше діагнозів – більше діла
Попередній запис за телефонами:(067)295-4-000 або (095)295-4-000